#Громадська_активістка

«Cтратегія розвитку територіальної громади, це поєднання трьох гілок: громадкості, влади і бізнесу»: історія Віри Попсуй

Текст: Артем Брюханов

Фото: архів Віри Попсуй

Сєвєродончанку Віру Попсуй жителі міста заслужено називають засновницею громадського руху в місті. Саме вона на початку 2000-х років починала розробляти те, що намагається впровадити в країні децентралізаційна політика уряду зараз – стратегію розвитку громади. Жінці вдалося поєднати успішний багаторічний досвід роботи в бізнесі і на державній службі з активною громадською діяльністю. Під її керівництвом громадській організації «Сєвєродонецьке агентство розвитку громади» вдалося реалізувати десятки проектів, а зараз Попсуй займає посаду головного спеціалісту відділу інвестиційної політики Департаменту економічного розвитку Сєвєродонецької міської ради, до її повноважень входить діяльність, пов’язана з  внутрішньо переміщеними особами та питання децентралізації. За словами жінки, соціальне партнерство потрібно завжди розглядати як партнерство громадських діячів, бізнесу та влади.

Хто вона – ця Віра Попсуй? 

Родом з невеликого шахтарського селища Сабівка, що адміністративно входить до Брянки Луганської області. Там же закінчила середню школу, два рази пробувала вступити до вищих навчальних закладів (Київський державний університет ім.Тараса Шевченко та Донецький державний університет), але не склалося. Волею долі Сєвєродонецьк став рідним містом, яке й змінило її життя.. 

Віра Попсуй: «Взагалі, уся моя громадська діяльність пов’язана та тісно переплетена  з самим далеким минулим. Якщо проаналізувати все моє життя, я, в більшій мірі, напевно, чиновник, який займається організаційною роботою. Мені в житті пощастило, що я пройшла школу комсомолу. Спочатку працювала секретарем комсомольського бюро заводу великопанельного домобудівництва, далі  інструктором організаційного відділу міського комітету комсомолу… Це був великий досвід роботи над собою при спілкування з різними людьми, організації великих міських заходів тощо… Була цікава робота в міському відділі статистики,  яка дала досвід можливостей економічного аналізу розвитку міста. З Сєвєродонецькою міською радою мене пов’язує багаторічна праця на службі у органах місцевого самоврядування – фахівець організаційного відділу, керуючий справами виконкому, радником міського голови… наразі, головний спеціаліст відділу інвестиційної політики Департаменту економічного розвитку…» 

Був період терміном 10 років, коли я була приватним підприємцем, директором туристичної агенції  «Таїс» до 2013 року. Згадати, коли я пов’язала своє життя із громадською діяльністю,  неможливо – мабуть завжди… була депутатом Сєвєродонецької міської ради. З 2003 року є головою правління «Сєвєродонецької агенції розвитку громади», до цього була членом правління ГО «Люди діла», це організація, яка була створена активними ініціативними підприємцями, які бажали, щоб їх чули і були зміни в суспільстві…

 

“Золота Віка”

Як підприємець, я брала участь у зустрічах бізнес-клубу,  які проходили щоп’ятниці. Вони були неструктуровані і проходили за адресою вулиця Новікова, 13. Ще не було громадської організації Люди діла» – просто збиралися підприємці і ділилися своїм досвідом. Запрошували представників влади, якщо були якісь конфлікти або прохання. Збиралися всі бажаючі. Я в цей час була депутатом міської ради, мене активно запрошували на всі збори. Тим більше мені самій, як підприємцю, потрібно було у когось вчитися бізнесу. Вчитися було у кого: Ященко Юрій, Літвінови Олександр і Надія, Волох Андрій, Галина Рогова, сім’я Ковальових Олександр і Вікторія (А плюс), Бєбєшко Олександр… Одного разу, сидячи невеликим колом, ми говорили про те, що бізнес вносить значну суму податків, які йдуть на розвиток міста. Чому, якщо існує свято «День підприємця», то місто не проводить заходи до Дня підприємця? 

Тоді ж ми і вирішили, що раз місто нам таке свято не влаштовує, то ми влаштуємо його самі… Нас було чоловік 6-8 підприємців-ініціаторів, в тому числі і я. Ми  розпочали організацією таких свят. І так сталося, що більшість організаційної роботи було на мені, я була тією людиною, яка смикала потрібні мотузочки і говорила, що, кому і як робити. На етапі підготовки свята ми збиралися годині о восьмій вечора, а розходилися далеко за північ.

З 2002 року в місті за ініціативою самих підприємців з метою підвищення іміджу підприємництва серед населення міста і демонстрації досягнень підприємств малого бізнесу і індивідуальних підприємців була започаткована «Золота Віка». Це була урочиста церемонія нагородження підприємців «Золота Віка». Віка – від слова вікторія (перемога), маленька перемога, але блискуча як золото.

Місцем проведення було вибрано Палац культури Хіміків, де зала вміщає майже 800 чоловік. Ми розробляли самі розробляли сценарій, наймали театралів. 

Ми самі шукали фінанси для церемонії – ходили до підприємців і просили профінансувати церемонію. Ні копійки з бюджету міста ми не брали. 

Все було відпрацьовано досконально. З кожним роком відгукувалося все більше і більше людей. Такі церемонії  відбулись у  2002 -2007 рр.,  2009 році. Підприємців з кожним разом проявляли все більший інтерес. Це завжди було театралізоване дійство під живу музику. Була у нас і своя червона доріжка. Це було шоу, якого в місті не було ніколи. І я дуже радію з того, що була долучена до цієї красивої історії міста.

Розвиток територіальних громад

Приблизно в цей же час, коли мі працювали над комунікаціями бізнесу та влади, на територію Донецької та Луганської областей вперше зайшов міжнародний проект – DFID (Програма технічної допомоги міністерства Великобританії з питань міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу»), одним із направлень якого було розробка стратегії розвитку територіальних громад. 4 міста ввійшли в цей проект, в т.ч. і наше. Були умови щодо формування партнерства – громадськість, бізнес і влада. Не все було так просто… Нам говорили – 

Перед  вами відкриваються нові шляхи вирішення проблем,  ми навчимо вас стратегічному мисленню тощо… 

Пройшов час, і стало зрозуміло що стратегія розвитку територіальної громади, це поєднання трьох гілок: громадкості, влади і бізнесу. Це ті складові без яких не може розвиватися ефективно територія. Стратегія розвитку громади передбачає не тільки розвиток соціально-економічних зв’язків, але і внутрішні зв’язки в громаді, тобто комунікації між людьми, вибудовування відносин з владою. Під реалізацію стратегії було виділено фінансування, але потрібна була громадська організація. 

У 2003 році була зареєстрована громадська організація «Сєвєродонецьке агентство розвитку громади», керівником якої обрали мене. У 2004 році ми відкрили свій офіс, відремонтувавши приміщення буквально з нуля. За весь період  діяльності було реалізовано більше 35 проектів.

Джерело: https://bit.ly/2OICkjC

Першим був «Прозорий бюджет Сєвєродонецька», «Виростимо сад разом», фінансування якого відбувалось від ПРООН «Розвиток громадянського суспільства», далі Програма технічної допомоги міністерства Великобританії з питань міжнародного розвитку «Соціально-економічне відродження Донбасу» – проекти «Соціальні ініціативи», «Соціальне підприємство», «Бізнес освіта і його практичне застосування»,  Імідж бізнесу.  Молодіжний бізнес України,  «Школа НДО»,  Дослідження «Соціальне підприємство – що це?», Ресурсний центр – центр соціального партнерства», «Суспільно-активні школи», і це не повний перелік проектів. Міжнародний фонд «Відродження» – проекти «Індикатор громади», «Підсилення впливу громадської ради при Сєвєродонецькій міській раді через підвищення професіоналізму її членів», «Покращення санітарно-побутових умов середньої загальноосвітньої школи №19 міста Сєвєродонецька Луганської області, яка розташована в селище Борівське», «Нові медіа на користь громаді».  З 2015 року співпраця з Фундацією прав людини з підвищення рівня соціально-трудової адаптації та інтеграції ВПО – в цей час я працювала в Сєвєродонецький міській раді на посаді головного спеціаліста, в повноваження якого входила діяльність з питань ВПО.

Раз на три місяці наша організація проводила Форум громадських організацій, збиралися керівники громадських організацій, ділилися  своїм досвідом. Надалі Форум перетворився на Громадську альтанку. Виникали спільні комунікації, створювалися партнерства, реалізовувалися спільні проекти. Тішуся з того, що багато учасників таких зустрічей, наразі є відомими лідерами в громаді міста, реалізують велику кількість корисних ідей. 

Зараз ситуація змінюється. Приходять нові люди, виникають нові проекти. Я вже не проявляю такої активності як раніше. Ймовірно, я вже в тому віці, коли моя аудиторія пішла, а я досягла того, що могла та хотіла.

Знову ж таки, з’являються нові громадські організації, наприклад, майданчик «Хочу Буду», «Восток –SOS» , Кризовий «Медіа центр «Сіверський Донець»,  які багато роблять для дітей, молоді, розвитку громадського суспільства. У кожного є своя ніша і аудиторія. Вона розподілилася, і, можливо, на це вплинули події 2014 року. Це також пов’язано з переселенцями. Коли пройшов 2014 рік, коли в місто почали прибувати люди, ми розуміли, що їх багато і вони вже назад не повернуться. Я тоді була радником міського голови і бачила, як люди бігли з Лисичанська, де йшли бої. Ми три дні стояли біля готелю і зустрічали, розселяли людей. Ми представляли, як це бігти від війни, бачили це. Хтось повинен був відповідати за те, що відбувається з переселенцями в місті, і я почала як радник цікавитися в управлінні соцзахисту скільки людей реєструються, скільки прибуває. За своєю ініціативою, з огляду на велику кількість переселенців, розмістила інформацію про те, що кожен день з 16.30 до 18 годин чекаю активних переселенців для надання допомоги, необхідної координації. Таким чином, в місті була створена внутрішньо переміщеними особами громадська організація «Свої люди», головою якої обрано Деревянко Володимира. В місті уже четвертий рік поспіль діє Міська програма соціальної адаптації, інтеграції та захисту внутрішньо переміщених осіб.  Місто вкладає в неї великі гроші, незважаючи на те, що відповідно до чинного законодавства, держава має компенсувати витрати. Держава взяла на себе обов’язки по субвенціях на освіту та охорону здоров’я, але варто враховувати, що до сих пір держава не вклала жодної копійки в будівництво житла для ВПО. Наше місто прийняло найбільшу кількість переселенців. У нас на сьогоднішній день близько п’ятдесяти тисяч переселенців на обліку. Звісно ж, більшість це пенсіонери, які фактично у місті не живуть, але ми збирали реальну статистику, скільки дітей переселенців вчаться у школах. З урахуванням, що це сім’ї, тисяч п’ятнадцять людей реально в нашому місті працюють і проживають.

Гуртом і сквер зробити можна

Соціальне партнерство потрібно завжди розглядати як партнерство громадських діячів, бізнесу і влади. Це фундамент, з якого все починається. Подобається це комусь чи ні, але без цього партнерства нічого не вийде. Саме так потрібно знаходити необхідні сходинки для зростання. 

Яскравим прикладом є проект «Реконструкція скверу Гоголя», історія якого розпочалась в листопаді 2011 році з розміщеного звернення підприємцем Наталією Зубань щодо проведення заходів, щоби відновити сквер, а вже 19 січня 2012 року відбулося спільне засідання ініціативної групи, бізнесу та влади, результатом якого став проект громадськості «Реконструкція скверу Гоголя», який продовжується і сьогодні. Міська влада профінансувала відновлення водопостачання для поливу, освітлення скверу, провела реконструкцію тротуарів, площі, охорожи, бізнес і активні громадяни закупили дерева, чагарники,  волонтери вже дев’ятий рік поливають сквер… Громадська організація САРГ виборола у ПРООН  «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні» проект «Гоголь-сквер – місце дій і надій», направлений на соціальну згуртованість.

Валентин Казаков, Олексій Кунченко, Віра Попсуй, Наталя Зубань – на відкритті сквера імені М.В.Гоголя.

Добре те, що добре закінчується, але бувають і виклики, до яких ми не готові. І вирішувати такі проблеми можна і потрібно тільки разом, в партнерстві. 

Я ніколи і ні в чому не відмовляю, якщо люди звертаються за допомогою, адже я знаю, що можу допомогти. Виступаю в якості консультанта, який допомагає знайти потрібні рішення або  комунікації… Я спокійно можу говорити на різні теми, з різними політиками і не соромлюся заходити в будь-які кабінети.  Мабуть, мій головний коник, все ж таки, комунікації… Я люблю свою територіальну громаду і дякую Богові, що він направив мене сюди служити людям…