#Жінка-волонтер

«Вже 10 років я веду здоровий спосіб життя, вегетаріанка»: історія Аліни Тимощенко

Текст: Марина Терещенко

Фото: архів  Аліни Тимощенко

Аліна Тимощенко – сєвєродончанка, яка зачаровує своєю творчістю та вже чимало років є волонтеркою у творчому колективі людей з інвалідністю «Ми разом» при Сєвєродонецькому міському Центрі дитячої та юнацької творчості. Ми поговорили з Аліною про її творчий та життєвий шляхи, розпитали звідки вона бере сили на виготовлення ляльок та на волонтерство. 

За першою освітою я кравчиня, але так і не працювала за цією спеціальністю

Народилася у Нижньому Новгороді, а виросла у Сєвєродонецьку

Коли мама була вагітна мною, батьки вже оселилися у Сєвєродонецьку, однак мама все ще їздила отримувати педагогічну освіту у Нижній Новгород. Так склалося, що народилася я там, а от все моє життя пройшло тут. У Сєвєродонецьку я закінчила школу та училище, отримала свою першу освіту за напрямком «кравчиня». За цією професією так і не працювала, бо одразу після навчання пішла на роботу у Центр дитячої та юнацької творчості, керівником гуртка «Одяг для ляльок».  Я була двічі одружена, у другому шлюбі народилася донька – Поліна. Через місяць після її народження лікарі підтвердили нам, що в дитини синдром Дауна. З чоловіком ми розійшлися, а допомагали та продовжують підтримувати мене мої батьки.  Звичайно я звільнилася з роботи щоб розвивати доньку, бо тоді не було аніяких спеціалізованих закладів у місті. Це вже зараз з’являються різні можливості, а тоді не було жодних.  Тільки коли донці виповнилося близько п’яти років, у Сєвєродонецьку відкрився Центр соціальної реабілітації  «Промінець». Там займалися діти регулярно, по три години на день. Поліна ходила туди до своїх 19-ти років. 

У Центрі соціальної реабілітації  «Промінець» Поліна займалася від початку його відкриття й до своїх 19-ти років

Мама стала ідейною натхненницею 

У 2005 р. закінчила Слов’янський державний педагогічний університет за спеціальністю «Психологія». Потім стала цікавитися ведичною культурою і психологією. Ці знання стали в нагоді мені надалі при роботі з ляльками. Моє захоплення ляльками  почалося з мами. Саме її інтерес надихнув мене на занурення у світ ляльок.  Від моменту, коли я почала заглиблюватися у тонкощі процесу і до виготовлення першої ляльки мені знадобилося дев’ять місяців. Для мене, напевно, мав пройти такий період «виношування», наче дитину, щоб я цим зайнялася серйозно і ґрунтовно.

Вивчала інформацію, вчилася, експериментувала. Це зараз багато доступної інформації та майстер-класів з ляльок. А в 2010р. доводилося проводити багато часу в інтернеті, щоб зіставити інформацію про одну ляльку з різних джерел, яка могла бути суперечливою. У 2011 році відкрилася перша невеличка виставка з народної ляльки у міському Центрі дитячої та юнацької творчості. Згодом почала проводити там безкоштовні майстер-класи. 

справжній талісман може зробити тільки кровний родич

Ляльки

В основі народної ляльки можуть бути різні конструкції: столбушка (стовпець, поліно, чурка), крестушка або крижі, лялька на паличці, закрутка (скрутка, качалка, скатка), пеленашка, вузлова (вузликова лялька), набивна лялька-мішечок. Вузлові ляльки робляться на основі вузлика – тобто береться шматок тканини, набивається дрантям або ваткою, зав’язується вузлик-головка, потім вже до цього примотується все інше. Набивна лялька-мішечок – «зерновушка», тобто набита якимось зерном. Взагалі ляльками-мішечками могли бути різні ляльки, що чимось набивалися. Не обов’язково головним компонентом було зерно. Наші пращури набивали таких ляльок як попелом, так і тирсою.  Разом з тим, є окремий вид ляльок, в основу яких закладався саме попіл.

         Коли я стала займатися ляльками, мене цікавило більше питання обрядів та оберегів Згодом, навчаючись на майстер-класах, читаючи книги, і слухаючи лекції про народну ляльку, зрозуміла, що оберегову ляльку може скрутити тільки кровна родичка – старша в роду жінка, причому робиться лялька з ношеного одягу. Виняток становить дружина – чоловікові. Причому обережні ляльки, справжні, робилися з ношених тканин, а не з нових. З нових тканин робилися ляльки на подарунок. Зазвичай обережна лялька мала бути виконана з тканин, які носили люди в родині. Чому? Бо науково доведено, що натуральна тканина зберігає пам’ять. Відповідно, та тканина, яку носили не одне покоління, наповнювалася силою роду, скажімо так. Раніше ж не було такої швидкоплинної моди як зараз, і якісь спідниці і сорочки передавалися з покоління в покоління. Тому завжди кажу на своїх майстер-класах, щонайпершу ляльку ані в якому разі не можна віддавати. В її створення ви вкладаєте свої задоволення, цікавість, любов та емоції. Створення власноруч першої ляльки – чарівний процес. Потім, коли у вас буде щось не виходити, ви візьмете цю ляльку і відчуєте полегшення. Вона почне вам віддавати ту енергетику, яку ви в неї вклали. При умові, що її створено з натуральних тканин. Тож всі ляльки ручної роботи з нових тканин, що продаються як «оберегові» – це просто маркетинговий хід! Або ж той, хто продає, сам не розуміє, що таке оберіг.

І ще я збагнула таку річ – необхідно розуміти, що ми робимо і для чого ми робимо, інакше це буде не цікаво і не зрозуміло. Адже через образ ляльки можна передати дуже багато: ляльки може сприйматися безпосередньо як іграшка, забава, а може розповісти про народне вбрання, традиції, обряди, календарні свята; про те, як краще будувати відносини з людьми і навколишнім світом; як проживати свою долю, знати її закони. Раніше жінки ділилися накопиченими мудрістю та знаннями зі своїми дітьми та онуками саме через ляльки. 

     Але ж сувенірна лялька може бути лялькою-побажанням. Це коли через образ ляльку можна показати, що ми бажаємо людині. Як альтернатива оберегової ляльки з тією різницею, що ми бажаємо через ляльку будь-яких благ, а не запевняємо, що ці блага неодмінно прийдуть в життя людини з придбанням цієї ляльки. 

         Наприклад, в стародавні часи вважали, що вся принадність жінки зосереджена в її пишному тілі. Об’ємні форми символізують здоров’я, багатство і сите життя. Тому через округлі форми ляльки можна передати побажання здоров’я, багатства і ситого життя. А за уявленнями древніх хліборобів, походження світу пов’язане з землею, тому жіночі статуетки уособлювали плодоносну матір-землю, часто зображувалися без рук або зі слабо окресленими руками. Прикладом можуть слугувати жіночі кам’яні та глиняні фігурки епохи палеоліту та Трипільської культури.

«Гості міста були в захваті від ляльок, не очікуючи побачити такого на Луганщині»

  Мої авторські ляльки

Зараз постійно діюча виставка в Сєвєродонецькому міському Центрі дитячої та юнацької творчості нараховує понад 500 ляльок. На виставці представлені реконструкції традиційних народних ляльок України та ляльок народів світу. А також авторські ляльки, що поєднують в собі традиційну техніку виконання і унікальні авторські прийоми, виконані  як з натуральних сучасних тканин, так і з тканин, виготовлених в 60-80-х роках XX століття. Через техніку багатошаровості тканин в одязі кукли показується, що світосприйняття давніх народів, які населяли історичні землі України, було живим, динамічним і багатовимірним, як і сама природа. 

Не можу пояснити як виникає той чи інший образ ляльки. Коли я їх роблю, то у мене відчуття, що це не я їх роблю, а через мене і мої руки вони створюються. І коли лялька готова, то дивлюся на неї та думаю, що подібного не зможу повторити. Тому і хочеться ділитися своєю творчістю і ловити натхнення від інших

За весь час роботи виставки її відвідали не тільки гості з різних куточків України (Львів, Івано-Франківськ, Київ, Харків та ін.) а також з Польщі, Чехії, Німеччини, Норвегії, аташе з культури Франції. Чесно кажучи, були приємно, що гості міста були в захваті від ляльок, не очікуючи побачити такого на Луганщині.

 

 

«Щоб діти були сконцентрованими, потрібно регулярно з ними займатися»

Донька. Творчість. Волонтерство

На жаль, в нашому місті не створено простір для людей з інвалідністю, де вони могли б зустрічатися, спілкуватися (найчастіше їм не вистачає саме спілкування), творчо розвиватися, разом дивитися і обговорювати фільми, святкувати дні народження, влаштовувати концертні програми. І я зараз говорю про всіх людей з інвалідністю, які проживають в нашому місті, а їх більше тисячі осіб. Три роки тому ГО Сєвєродонецький міський клуб людей з інвалідністю «Ти не один» організував і провів сімейний концерт для батьків дітей з інвалідністю. Учасниками концерту були самі діти. Ми разом з ними тоді підготували два танці. Глядачам та дітям ця ідея сподобалася, і ми вирішили продовжити наші заняття танцями. Ось так і народився наш колектив «Ми разом». Один номер поступово переріс в повноцінний концерт, а заняття з групою – в системну роботу. 

Колектив існує всього два роки, але ми можемо пишатися перемогами:

  • Взяли участь у двох всеукраїнських фестивалях для дітей та юнацтва «Лицарі та панночки Луганщини», що відбулися у 2018 та 2019 роках у м. Кремінна. А також – у соціокультурному заході в рамках Всеукраїнського фестивалю дітей та юнацтва «восток-Схід-West» в 2018 р. (м. Сєвєродонецьк).  
  • Стали лауреатами X всеукраїнського фестивалю творчості людей з інвалідністю «На крилах творчості», він відбувся 15-17 жовтня 2018 р. у м. Дніпро. 
  • Були нагороджені дипломом за 1 місце в номінації «Хореографія» у V ювілейному всеукраїнському конкурсі-фестивалі таланту і краси для дітей та молоді з інвалідністю «Казкові мрії», який проходив 03 червня 2019 р. в Києві. 
  • Посіли перше місце серед інших танцювальних колективів України, та отримали звання Лауреата XI всеукраїнського фестивалю творчості людей з інвалідністю «На крилах творчості», 15-17 жовтня 2019 р. (м. Дніпро).
  • Нагороджені Дипломом за 1 місце (дистанційний тур) в номінації  Хореографія «Золота вишня» на міжнародному фестивалі-конкурсі «СУЗІР’Я-ЗОЛОТА ЄВРОПА», листопад 2019 р. 
  • Диплом за 1 місце в номінаціях Оригінальний жанр, Особливі зірки, на Міському відкритому конкурсі-фестивалі «НАША НАДІЯ – МИР НА ДОНБАСІ», 29 листопада – 01 грудня 2019 року (м. Сєвєродонецьк). 
  • Були запрошені для участі в обласному Круглому столі «Життя без обмежень» до Міжнародного Дня людей з інвалідністю 03.12.2019, а потім у СМЦДЮТ до Міжнародного Дня людей з інвалідністю, де показали нову концертну програму «Як Несміяна Сміяною стала».

Наші артисти разом не тільки на сцені і репетиціях. Двічі на тиждень вони із задоволенням відвідують тренажерний зал в ДЮСШ №1, є учасниками різних спортивних змагань, шашкових турнірів і турнірів з боулінгу. Також нашим вихованцям подобається брати участь в різних міських культурних заходах, майстер-класах і вчитися робити щось своїми руками. 

Зараз постійними учасниками  колективу  є 11 хлопців та дівчат з інвалідністю віком від 14 років. 

Завдяки підтримці начальника відділу освіти Талдонової Лілії Олександрівни та директора Сєвєродонецького міського Центру дитячої та юнацької творчості Костирі Аліни Юріївни, нашому колективу є де репетирувати і грати в лото. Чому в лото? Тому що знаю, якщо дійсно хочеш досягти розвитку, то має бути сталість.

Якщо майстер-класи, то це повинні бути постійні заняття, щотижня. Один урок на місяць дитині нічого не дасть. Абсолютно. У моїй групі є хлопці і дівчата різного віку. Але для мене всі вони – діти. У всіх них свідомості і дрібна моторика розвинені настільки по різному, що кожному потрібно приділяти чимало уваги. Адже часто їм складно навіть покласти на аркуш долоню і обвести свою руку. А от після регулярних ігор в лото помітила, що діти почали краще концентруватися – увага вже стала більш натренованою, менше пропусків стали допускати. І це мене надихає. Кожна з перерахованих вище моїх зайнятостей – добровільне волонтерство. 

Вже 10 років я веду здоровий спосіб життя, вегетаріанка.